|
Зорі золотисто-мерехтливі Падають в затоку повноводу. Грає світло в раннім переливі І рум’янить сітку небозводу. А берізки сонні біля стежки Усміхнулись, розпустили коси. Лиш зелені шелестять сережки І горять на листі срібні роси. Кропива край тину після ночі Одяглася в трепетний серпанок І, здається, лагідно шепоче: «Добрий ранок!»
|