|
Під Купайла матінка папороть шукала, Боса і підтикана по росі блукала. Чарівними травами наколола ноги, З болю гірко плакала в бугилі небога. Слідом за переймою корчі ухопили, Закричала страдниця – тут і породила. Я родився з піснею в зелен-покривалі. Зорі мене в райдугу ніжно сповивали. Ночі внук купальської, виріс я на волі, Чародійний сутінок зичив щастя-долі. Тільки не по совісті зичив і пророчив, Вибираю сам собі гарні брови й очі. В просині сніжинкою тану-розквітаю, До судьби-розлучниці слід свій замітаю.
|