Виткалось над озером полум’я зорі,
А в бору видзвонисто плачуть глухарі.

Десь голосить вивільга в схованці-дуплі,
Лиш мені не плачеться – не беруть жалі.

Знаю, вийдеш ввечері за розгін доріг,
Сядем непомічені під сусідній стіг.

Зацілую доп’яну, наче цвіт, зімну –
На хмільного з радощів не складуть вину.

Скинеш ти, голублена, шовк фати мерщій,
Занесу безпам’ятну на всю ніч в кущі.

І нехай видзвонисто плачуть глухарі,
Є весела тугонька в полум’ї зорі.
Василь Юхимович?