|
Блідий. Він знає – важко буде. В його душі живе неспокій. Мов обручем, стиснуло груди, А сумніви всі висмоктали щоки. Скуйовджене його волосся, Чоло у зморшках, мов в тенетах. Мрійливих образів колосся Зроста в задуманих сонетах. Сидить у тісняві горища, Від світла свічки ріжуть очі. Один лиш олівець-дружище З ним розмовля посеред ночі. Складаються з рядків вірші, Тривоги серця оживають на папері. І криком цим зболілої душі Він завтра стукатиме в видавництва двері...
|