|
Веслував, щасливий, рвучко. Ще не знав, що буть біді. Враз – коханої каблучка Покотилась по воді. Від підступниці-розлуки Захолола в жилах кров. Забрала каблучку щука, З нею – милої любов. І від пошуків безсилий З сумом я пішов у нічку. «Є у неї інший милий» – Навздогін сміялась річка. До гулянки наближаюсь, Серце крає їхній сміх... З хвилею я повінчаюсь – Хай простять мені цей гріх.
|