|
Я положив до твого ліжка Квітки в журбі напівживій І пелюсток суха усмішка Струїла духа моїх мрій. Я нашептав моїм левкоям Про остигаючу любов І ти в оплакані покої Вже не приманюй мене знов. Ми смутним випоєні трунком, Для нас краси єдина мить, Та ти не зможеш поцілунком Уста холодні запалить. І хай читаю я у мріях: «Ти не кохав, тобі не жаль», Зате я краще розумію Твоїх чуттів палку печаль.
|