Розгулялась хуга,
Стука вітер в стіни.
Нагинає туго
До землі ялини.

А в шибки сніжинки
З вітром срібно б’ються,
Тануть, і сльозинки
Вниз прозоро ллються.

І комусь жаління
Вітер шле й лютує,
Весь у білій піні:
Хтось його не чує.

А в віконні рами
Б’є сніжинок зграя
Й, танучи, сльозами
По шибках стікає.
Володимир Сосюра?