|
Заспівай! На триклятій гітарі Грають пальці твої у півкруг В забуття би поринути чари Мій останній товаришу – друг Не дивись на її зап ?ястя І волосся, що ллється мов шовк Я шукав у ній крихітку щастя А нежданно погибель знайшов Я не знав, що любов – зараза Я не знав, що любов – чума Підійшла і, примружившись, Полонила мене сама Заспівай же. Навіюй знову Нашу буйну з минулого рань Хай цілує вона чужого Молода і красива пога́нь Ах, стривай. Я цю жінку не лаю Зачекай. Я її не кляну Дай тобі я про себе зіграю Під басову, захриплу струну Ллється днів моїх райдужний купол В серці снів золотих сума Я багато дівчат перещупав Я багато жінок притискав Так! Є правда ядуча землі Я підгледів малим ненароком Як наввиперед кобелі Лижуть сучку, просякнуту соком То ж до чого казитись мені То ж чого щеміти такому Суть уся – простирадло і ніч Суть уся – цілунок і в омут То ж співай! У фатальнім змаху Рук отих незворотня біда Тільки знаєш, пошли їх на́ хуй... Рано смерть мене ще вигляда.
|