|
Так, співай. На цій клятій гітарі Пальці в танці біжать у півкруг. Захлинутись в чаду б – не замарив, Мій останній, єдиний мій друг. Не дивись на її зап’ястя, І з плечей її зіллятий шовк. Я шукав в оцій жіночці щастя, Ненароком погибель знайшов. Я не знав що любов – зараза, Я не знав що любов – чума. Підійшла, око мружила, разом Хулігана звела з ума. Друг, співай! Навівай по новій Нашу буйну не згаяну рань. Хай цілує вона другого, Молода і красива, ця дрань. Стій, постій! Я її не картаю. Стій, постій! Я її не клену. Дай тобі я про себе зіграю Під басову співучу струну. Дні мої ллє трояндовий купол. В серці снів золотих сума. Я багато дівчат перещупав, Жінок безліч в кутках прижимав. Так!Хоч гірка ця правда землі, Я підгледів дитячим ще оком: Пси вилизують сучку в хвості, І вона їх приваблює соком. Я від ревнощів вільний давно. І страждати давно покинув. Нам життя – це на ліжку рядно. Нам життя – поцілуй і в вирву. Так, співай! Погуби невдаху – Від цих рук згуба йде без болю. Тільки знаєш, пошли їх ... Не помру я, мій друг, ніколи...
|