|
Ну, співай на треклятій гітарі, Мій остатній, єдиний брат, Задихнутись би в цьому пожарі, Раз немає дороги назад. Не дивись на її зап’ястя, Золотисте чарівне волосся, Я шукав у цій жінці щастя, Але тільки лихо знайшлося. Я не знав, що кохання – зараза, Я не знав, що кохання – чума, А в душі відлунює фраза, «я вирішую все сама...» Так співай, хай життя вирує, Може з серця прогонить печаль, Хай себе не мені дарує, Незрівнянно красива, шваль. Ні чекай, я її не лаю, Ні чекай, я її не кляну, Дай про себе тобі зіграю, Під гітари басову струну. Я прожив у палкому бажанні, В серці золото снів зібрав, І не раз у хтивім тумані, Я до серця жінок прижимав. У природи є правда своя, Пси у чергу стають до суки, Раз вона і так не моя, Так для чого душевні муки. Так для чого мені ревнувати, Наповнятися чорним трунком, Суть життя – у ліжко лягати, Суть життя – у п’янких поцілунках. Так співай, в роковому запалі, Хай слова тріпотять по вітру́, Тільки знаєш, пошли всіх подалі, Я ніколи, мій брат не помру.
|