|
Скрипка циганська? – Ні, віхола плаче. Дівчина мила, та сміх неприємний... Погляд небесний спіймав необачно. Знов сам не свій від бажань потаємних... Наші відмінності ваблять і палять. Ти – наче квітка, я – плід горобини. Щастя – в юнацтві, мені ж – лише пам’ять Сніжною ніччю в лиху хуртовину. В хмарах ледь жевріє місяця скибка. Ген, від заметів здіймається дюна! Грай же для мене, хурделиця – скрипка! Серце засніжила посмішка юна...
|