|
Не дивись мені в очі з докором, Я у соромі сам визнаю, Що люблю твою ніжну покору І п’янку легковажність твою. Просто, я не від тебе без тями, Ти відлуння, жаданого тінь. Мрія іншу тримає між нами, Очі в неї – блакить, глибочінь!.. Зневажаю тебе і... кохаю! Й ладен визнати, заприсягтись: Не було аби пекла і раю – Їх придумали б люди колись!..
|