|
Хто я? Що я? Мрійник, як не гірко, Синь очей що загубив в імлі, І прожив, як ніби так потрібно, З іншими у згоді на землі. Я тебе цілую – маю звичку, Бо багато інших цілував, З сірників викрешую вогнища, – Промовляю в любощах слова. «Рідна» і «кохана», і «навіки», А в душі завжди одне і те ж, Як жаги торкнутись чоловіка, Там, звичайно, правди не знайдеш. Через те душі моїй не слізно Від вогню відмовитись, не гріх. Ти моя ходяча, о, берізко, Створена для мене і для всіх. Рідна ти завжди мені – ціную, В твій полон нелагідний сягну, Я тебе ніскільки не ревную, Я тебе ніскільки не кляну. Хто я? Що я? Мрійник, як не гірко, Синь очей що загубив в імлі, – І тебе любив я досить гідно З іншими у згоді на землі.
|