|
Райдуги барви, блакить навкруги, Нив неквапливо біжать береги, Дим проплива край малинових сіл, І вороння облягло частокіл. Знову я бачу кручу знайому, ГІлля вербове, глину червону, Марить овес понад озером рудо, Медом й ромашкою дме звідусюди. Краю мій! Любая Русь і Мордва! Притчею мли, як раніше, жива. Ніжно під трепетом ангельських крил Дзвін від хрестів безіменних могил. Ти своїм ликом тривких і хистких Пік і виснажував в шахтах вогких. І не один мріє з сильних і злих Вирвати ягоди персів твоїх. Але я вірю: не жити тому Хто розлюбив твій острог і тюрму. Істина вічна і гомін лісів Радують душу під дзвін ланцюгів.
|