|
Співа зима, гукаючи, Кошлатий бір гойдаючи Стодзвоном сосняка. Хмарина сива з тугою Пливе по небу смугою Й за обрієм зника. А на подвір’я віхола В снігах-шовках приїхала, Холодна лиш вона. Горобчики із гілочки, Як сиротливі діточки, Пурхнули до вікна. Знесилені із голоду, Тремтять вони від холоду І горнуться щільніш. А віхола вигукує, Віконницями грюкає Й лютує ще сильніш. І сплять пташки знеможені, Снігами запорошені, Край мерзлого вікна, Їм сниться під віконечком Зігріта теплим сонечком, Заквітчана весна.
|