|
Миршава хатино злигоднів та бід, хуга наче лине до твоїх воріт; чується щоденно в тебе у дворі стогін про нужденність, співанки старі. Всі поють про горе, про розгул владик, про пусті комори та голодний рік. Радощів – не чути по кутках твоїх, через те що скрута заглушає їх.
|