Плаче дівчинка маленька попід вікнами палат,
А в палатах сміх веселий, світлу й пісні кожен рад.
Плаче дівчинка і мерзне під осінній вітру свист,
Посинілі рученята витирають краплі сліз.

У сльозах вона благає дати хліба їй шматок,
Од образи й хвилювання завмирає голосок.
Але голосу тонкому не пробити стін глухих,
І стоїть маленька й плаче під чужий байдужий сміх.
Володимир Сосюра?