Плаче дівчинка маленька попід вікнами палат, А в палатах сміх веселий, світлу й пісні кожен рад. Плаче дівчинка і мерзне під осінній вітру свист, Посинілі рученята витирають краплі сліз. У сльозах вона благає дати хліба їй шматок, Од образи й хвилювання завмирає голосок. Але голосу тонкому не пробити стін глухих, І стоїть маленька й плаче під чужий байдужий сміх.
|