|
В цьому світі я гість, перехожий Ти мене привітай залюбки Ув осіннього місяця схожий Відблиск лагідний, тихий такий Чи не вперше від місяця гріюсь Вперше холод мене зігріва Знову я і живу і надіюсь На любов, якої нема Це зробила все наша рівнинність Де пісок, мов розсипано сіль І чиясь вже прим’ята невинність І зажура для когось мов біль А тому промовляю відкрито Не окремо, не нарізно. Ні – Що судилося край цей любити Заодно тобі і мені
|