|
Я покинув наш дім, де ріс, Я залишив блакитну даль. Над ставком листожар беріз Гріє материн сум і жаль. Золотавим лином зрина Молодик на смутній воді. Цвітом яблуні сивина В’ється в батьковій бороді. Я не скоро сюди вернусь! – Навтішаються хвищі всі. Стереже волошкову Русь Клен старий на одній нозі. І я знаю, є радість в нім Тим, хто листя цілує дощ, Бо ж той клен у вікні золотім Головою на мене схож...
|