|
Рідну хату покинув я, Залишив світанкову Русь. В три зорі над ставком березняк Теплить сивої неньки журу. Місяць скрекотнем золотим Розпластався на тихій воді. Сивина, ніби з яблунь дим, Світить в батьковій бороді. Я з поверненням забарюсь! Ще співать і дзвеніть пурзі. Стереже світанкову Русь Клен старий на одній нозі. Знаю, радість в ній той знайшов, Хто тулив дощ листків до губ. Бо у клена старого знов Золотий, як у мене, чуб.
|