|
По-осінньому стогне сова Над роздоллям дорожньої рані. Облітає моя голова, Золотисте волосся в’яне. Польове на всю далеч «Ку-гу». Здрастуй, матінко синя ялино! Скоро місяць, скупавшись в снігу, Сяде в чуб поріділий сина. Скоро буду і я застигать, Дзвоном зір насипаючи вуха, Буде молодь без мене співать, Не мене буде старість слухать. Прийде з поля новий співець, Ліс озветься нечуваним свистом. По-осінньому віє вітрець, По-осінньому шепче листя.
|