Чуєш – мчаться сани, чуєш – сани мчаться,
Вдвох майнути в поле – невимовне щастя.

Скромно-соромливий вітерець веселий,
Бубонець грайливо щебетання стеле.

Ой ви, сани, сани! Коню мій буланий!
Десь там, на галяві, клен танцює п’яний.

Домчимо й спитаєм в нього – що з тобою?
Й затанцюєм, люба, під тальянку троє.
Василь Юхимович?