|
Чуєш – мчаться сани, чуєш – сани мчаться, Вдвох майнути в поле – невимовне щастя. Скромно-соромливий вітерець веселий, Бубонець грайливо щебетання стеле. Ой ви, сани, сани! Коню мій буланий! Десь там, на галяві, клен танцює п’яний. Домчимо й спитаєм в нього – що з тобою? Й затанцюєм, люба, під тальянку троє.
|