|
Подай на щастя лапу, Джім, Такої лапи я не бачив зроду. Давай удвох при місяці яснім Погавкаєм на лагідну погоду. Подай на щастя лапу, Джім. Будь ласка, не лижися без пуття, Зумій одне зі мною зрозуміти: Не знаєш ти, яке воно, життя, Не знаєш ти, що варто в світі жити. Господар твій – чудовий чоловік, Бувають гості тут завжди привітні. И тебе усякий, мабуть, здавна звик Погладити по шерсті оксамитній. Ти, пес, – найкрасивіший між собак, Тобою можна просто милуватись. И, нікого не питаючи, отак, Мов п’яний друг, ти лізеш цілуватись. Мій любий Джім, серед гостей твоїх Всіляких, вірю, бачив ти немало. Але ота, сумніша від усіх, У гості не заходила, бувало? Вона ще прийде – знаю достеменно. Ти їй без мене в очі зазирни І руку ніжно їй лизни за мене – В чім винний був і в чім не мав вини.
|