|
З могутнім дзвінкословим даром Ти доленосним став співцем. І ось я на Тверськім бульварі Вдивляюсь в бронзове лице. Ти був білявий, кучерявий І вливсь в легенди, як в туман. О Олександр! Зажив ти й слави, Як я сьогодні хуліган. Та витівками цими в світі Ти образ свій не затемнив, І то у бронзі, то в граніті Ти гордо голову підвів. І я стою, як на причасті, І серцем признаюсь тобі, Що враз помер би я од щастя, Сподоблений такій судьбі. Та, зазнаваючи гоніння, Ще буду довго я творить... Щоб і моїх пісень цвітіння Зуміло в бронзі продзвеніть.
|