|
Немічна, випали зуби, Років сувій на рогах. Бив її вигонний грубий На перегінних полях. В серці неприязнь до шуму, Миші тривожать куток. Не забувається в думах Їй білоногий бичок. Викрали в матері сина, Радість ту першу...Хай грець! І на кілок під осику, Шкурою б грав вітерець. Їй, на гречаному звії, З долею сина, старій, Зв’яжуть петельку на шиї, І поведуть на забій. Жалісно, сумно і вбого В землю рогами з біди... Сниться їй біла діброва І трав’янисті луги.
|