|
Прощавай, мій друже, – серце стука, – Любий мій, ти в грудях – до кінця. На роду написана розлука Десь там згодом зустріч обіця. Прощавай, ні слова більше, брате, Не спохмурюй брів і жаль облиш, – В цім житті не новизна вмирати, Але й жити, звісно, не новіш.
|