|
За веселою гурбою, За сріблястими степами Голубиною журбою Літ самотніх радість в’яне. Тонко в пам’яті зринає Первопуток сніжно-білий. В санках озера над гаєм Крик качиний запізнілий. Під вікно слизькі ялини Простягають руки тьмаві. Тихих вод орля-пташина Курить люльку на заплаві. Сінокосам далеким імлою День вишневий уклін дарує. Як бабисько, пахне травою, Запах цей на губах я чую. Мир вам, липи, луже й гаю, Литії мед-фіміаме! З усмішкою все приймаю – Безкористний я із вами.
|