|
Бачу сон. Шлях чорний. Білий кінь. Стопа старанна. І на цьому на коні Їде мила до мене. Їде мила моя, Тільки ось нелюба. Ех, беріз російський! Стежкою, шлях мій вузький. Цю милу мою, як сон, Лише для тієї, кого закохано, Стримай ти гілками, Як руками влучними. Світить місяць. Синьо і сонно Добре копитами цокає кінь. Світло такий таємничий є, Немов для власній єдиній моєї – Тієї, в якій той саме світло їcнує Якої жінки ще в світі немає Хулиган я, хуліганcький Від віршів дурень п’яний. > І все cаме за цю швидкість, Щоб серцем не завмерти, За березову мені Русь З нелюбимою примирюсь.
|