|
Тихо струмує тут річечка срібная В царстві вечірнім зеленім весни. Сонце сідає за гори лісисті, та Місяця ріг виплива золотий. Захід рожево здригається стрічкою, Орач вернувся в хатину з полів, І за дорогою в хащах з березою Пісню кохання співа соловей. Слухає пісні ласкаві глибокії З заходу стрічка рожева – зоря. З ніжністю дивиться в зірки далекі ті І усміхається небу земля.
|