Першим снігом я тихо бреду,
Чую спалахи сил у собі.
Угорі по моєму сліду
Світить вечір свічки голубі.

Я не знаю, то світло чи тьма?
В гаї півня чи віхоли спів?
Може, то на полях не зима,
А табун лебединий присів?

О, як гарно, як біло кругом!
Від морозу приємно до сліз!
Пригорнув би до тіла свого
Ці оголені груди беріз.

О дрімучого лісу блакить!
О над нивами місячний серп!
Так і просяться руки обвить
Білі стегна засніжених верб.
Костянтин Житник?