|
Я по першій пороші іду, Цвітом сили у серці горять, І на радість мою молоду В небі сяє вечірня зоря. Я не знаю, чи в сяйві земля, Чи імла розлилася навкруг? Може, замість зими на полях, Білі лебеді сіли на луг? Ой ти, поро хороша моя! Морозець. Серцю тепло до сліз. Тож і хочу притиснути я До грудей білі перса беріз. О манливих гаїв каламуть! О веселість засніжених нив! Так і хочеться руки зімкнуть Над красивими станами ів.
|