|
Вечір брови насупив кошлаті. З хрипом коні по полю несуть. Може, в бідній лікарні, в палаті Доведеться закінчити путь. Може й справді, пияцтво щоденне Врешті-решт доведе до біди, І удосвіта ліжко казенне Заспокоїть мене назавжди. Може, завтра, зцілившись душею, В бездоріжжя піду польове Слухать пісню дощу над землею, Чим здорова людина живе. Про похмурі забуду я сили, Що тягнули в трясовину. Ніжний образе! Образе милий! Лиш тебе не забуду одну. Хай знайду собі іншу кохану, Та і з нею, з коханою, я Хвилюватися не перестану – Як складається доля твоя. І про тебе лиш буде мова, Про життя, що згоріло дотла... Слухай, голово ти бідова, Та куди ж ти мене завела?
|