|
Мені лишилась одна забава: Пальці в рот – і веселий свист. Прокотилась недобра слава, Що похабник я і скандаліст. Ох! яка смішна втрата! В житті багато утрат смішних. Соромно, що я в Божі заходив ворота, Гірко мені, що вже вийшов з них. Золота далечінь, небокраї! Все згорає у буднях століть. І похабничав я і скандалив Лиш тому, щоб ясніше горіть. Дар поета – пестить і шкрябать, Фатальний на ньому знак, Білу троянду з чорною жабою Я хотів повінчать хоч би як. Хай не склалися, хай не збулись Ці помисли рожевих мрій. Та коли в душі біси гніздились – Значить ангели жили в ній. Ось за ці веселощі муті, Рушаючи з нею у інший край, Попрошу при останній мінуті Тих, хто буде поруч, нехай За усі мої грішні справи, За невіру у благодать Мене руській сорочці на лаві, Під ікони покладуть помирать.
|