|
Наостанок – одна забава: Пальці в рот – і веселий свист. Котить світом погана слава, Що похабник я і скандаліст. З тої втрати кепкую над міри! У житті втрат смішних ціла тьма. Маю сором, що в Бога я вірив. Гірко, що нині віри нема. Золоті, позаобрійні далі! Все згорає в рутині буття. І бешкетником був і скандалив, Щоб іскристі були почуття. Хист поета – чесноти і вади, Злої долі на ньому печать. Чорну жабу та білу троянду Я хотів на землі повінчать. Хай не склалися, хай не збули́ся Мої мрії рожеві зі снів. Коли біси в душі оселились – Отже, ангели мешкали в ній. От за те, що я був баламутом, Як вже в засвіти йтиму від вас, Я проситиму, замість спокути, Всіх, хто поряд, в останній мій час, – За гріховність на кожному кроці, За дурниці, що міг я верзти, Щоб поклали мене в чистій сорочці Помирати під образи.
|