|
Є у мене одна забава – Пальці в рот і веселий свист. Прокотилась недобра слава, Що насмішник я і скандаліст. Ох, і втрата, смішна та вбога, Із розряду смішних химер! Хоч соромлюсь, що вірив в Бога, Жаль мені, що не вірю тепер. Золоті, недосяжні далі! Чи годиться в буденності тліть? Я тому насміхався й скандалив, Що бажав яскравіше горіть. Дар поета на кожну незграбу Накладає свою печать. Білу розу і чорну жабу Я хотів на землі повінчать. Хай не справдились, не здійснились Кращі задуми, та коли Вже й чорти у душі причаїлись, Отже, ангели в ній жили. Через витівки ці невпинні, Що до строку згубили мене, Хочу я на останній хвилині Попросити присутніх одне: Щоб даремно мене не картали За зневіру у благодать І в сорочці російській поклали Під іконами помирать.
|