|
Ти жива іще, моя старенька? Я – живий. І шлю тобі привіт! Хай над хатою тобі, рідненька, Як колись, небесний лине світ. Пишуть люди за твої тривоги, Що ти скучила й згубила дні, І мене стрічати край дороги Ходиш ти у вбогім шушоні. Що тобі верзеться п’яна бійка. І в шинку... – життя мого межа: Що мені у серце за копійку! Загатив хтось!.. – фінського ножа! Заспокойся! Що там ще насниться! Маю ж я здоров’я не слабе. И не такий вже впертий і п’яниця, Щоб навік покинуті тебе! Той же, ніжний! Я й доби хмільної З вірністю у серці молодім, Щоб скоріш від туги бунтівної Повернутись в батьківський наш дім. Повернусь! В години заповітні, Мрію я, щоб все в саду цвіло. Тільки ти ж мене у час досвітній Не буди, як це колись було. Що пішло із мрій у безнадії – Не чіпай, не зруш, не зворуши! Вже занадто втрат, сумні події Втомою прибились до душі. І не вчи молитись: і – година Не воскресне од минулих літ! Поміч і відрада ти!.. – єдина, Ти одна мені – весь Божий світ! Тож, не воруши свою тривогу, Не журись, не треба метушні. Не ходи так часто на дорогу У старім благенькому вбранні.
|