|
Могучий Ахіллес громив твердині Трої. Могутніший Патрокл від зради помирав. А Гектор меч об трави витирав І сипав ворогу кривавий цвіт левкої. Над прахом, стогнучи, злітались з плачем сої, Небесний серп туніки проривав. Уставши, Ахіллес на землю припадав, Він ніс убитого собрата у покої. Ах, Греція! Любов, душа моя! Ти казка ніжна, та ніжніший втричі я Аніж до Гектора, героя, Андромаха. Візьми свій меч. Будь Сербії сестрою. Хай світ здригнеться, пригадавши Трою, І для вандалів хай чорніють меч і плаха.
|