|
Клен ти мій опалий і заледенілий, Чом ти похилився в заметілі білій. Може щось почулось, чи когось побачив? Чи ідеш гуляти за село, козаче? . І, як п’яний сторож, вибіг на дорогу, У заметі снігу приморозив ногу. Так і я, п’яненький, все шукаю двері, Не дійду додому з пізньої вечері. Там на тин оперся, там вербу помітив Тай співаю пісню, згадуючи літо. І на розі хати ще побуду кленом, Тільки не опалим, а таки зеленим. Ой, утрачу скромність, затуманю мізки, Як чужу дружину, обніму берізку.
|