|
Запалало, тріпоче немов, Призабулись улюблені далі. Вперше я заспівав про любов, Я уперше зрікаюсь скандалів. Був я весь – мов занедбаний сад, До жінок і до зілля був ласий. Остогидли мені п ?яний чад, І життя марнувати дочасу. А мені б – споглядати тебе, Жовто-карих очей глибини. Щоб забула все, відтепер Ти була лиш моя єдина. Тихий поступ, тендітний стан, Знала б серцем своїм полум ?яним. Як же любить тебе хуліган, Як уміє бути слухняним. Я б навіки забув кабаки, І вірші, якби довелося. Тільки б ніжно торкатись руки, І волосся твого, мов осінь. Я б навік за тобою пішов, Хоч в свої, хоч в не свої далі... Вперше я заспівав про любов, Я уперше зрікаюсь скандалів.
|