|
Здійнялася пожежа в блакить, З рідним краєм зв’язок розірвала. Вперше в віршах – кохання звучить, Вперше я не зчиняю скандалу. Був увесь – як занедбаний сад, До спиртного й жінок дуже ласий. У хмелю та гулянках згасав, А тепер до них справжня відраза. Карі очі.. в них зо́лота гра... Ніжний погляд – відлунням у віршах. Тож молюсь, щоб минулого страх Не дозволив тобі бути з іншим. Мила пані, я раб твій, слуга: Ти прислухайся серцем затятим, Як нестримний поет-хуліган, Вміє щиро й смиренно кохати! Я б дорогу забув у шинки?, Віршів світ... став би я безголосий. Тільки б тонко торкатись руки І волосся, що золотом в осінь. Я б з тобою був вічно таким – У світи вів тебе небувалі... Вперше в віршах – кохання рядки, Вперше я не зчиняю скандалу.
|