|
Палахкоче пожежі блакить, Батьківщини туманяться далі. Про кохання співати кортить, Вперше я відрікаюсь скандалів. Був я весь – як закинений сад, До жінок і на зілля падучий. Танцювати і пити не рад – Біг такого життя вже наскучив. Я б на тебе одну заглядавсь, Злато-карих очей на вирву. Ти б минулого не прокляла, Пішла б геть, як тебе б не втримав. Хода ніжна і легкий стан, Коли б знала ти серцем нерівним, Як кохати навчивсь хуліган, Як він може бути покірним. Я б навіки забув про шинки, І вірші б писати закинув, Тільки б ніжно торкатись руки, Кіс у колір осінньої зливи. За тобою б навіки пішов, Хоч в свої, хоч в чужинські далі... Вперше я заспівав про любов, Вперше я відрікаюсь скандалів.
|