|
Зайнялася пожежна блакить, З рідним краєм забулось прощання. Перший раз в моїй пісні дзвенить Не скандалу надрив, а кохання. Був я ніби занедбаний сад, Ласий був до жінок і пиятик. Та гульба мені більше не в смак, І не хочу хмелів аніяких. Все б дивився у очі твої, В злото-каре у них темноводдя, Щоб в минулі любові і дні Не зронити тебе із «сьогодні». Легкість поступу, ніжний стан. Горде серце твоє чи пробудить Те, як ніжним стає хуліган І смиренно, слухняно любить? Я б забув про шинки навік, Віршування б одрікся зовсім, Задля доторку рук тонких І волосся твого, мов осінь. Я б пішов за тобою услід – Хоч у землі чужі – без вагання. Перший раз в моїй пісні дзвенить Не скандалу надрив, а кохання.
|