|
Рідна далеч забулась моя, Голуба спалахнула пожежа. Не скандалю уперше вже я, Заспівав про кохання уперше. Був увесь – мов занедбаний сад, І пиячив, гуляв цілі ночі. Цих позбутися хочу я вад, І літа марно тратить не хочу. Я б тобою лише милувавсь, Пив очей злото-кару згубу. Щоб забулись обра́зи слова, Й не пішла ти із іншим, люба! Ніжні – стан, хода зазвичай. Вередо, чи могла б ти збагнути, Як уміє любити гультяй, Як покірним уміє бути. Про шинки я б забув навіки, Не плодив би і віршів стоси. Тільки б тонко торкатись руки І волосся кольором в осінь. Тінь ішла б за тобою моя Чи у рідну чи в іншу далеч. Заспівав про любов вперше я, Одрікаюся вперше скандалить.
|