|
Голубінь розливається знов, Забуваються батьківські далі. Вперше я заспівав про любов, Вперше я не бажаю скандалить. Був я весь, як занедбаний сад. Лиш вино б, та жінки, та гуляння. Так і жив, не дивившись назад, Розпиляючи молодість ранню. Лиш би поруч сидіти мені І в бездоння очей заглядати, Щоб мої заперечивши дні, До другого піти не змогла ти. Рівний поступ, берізковий стан. Знала б, знала ти серцем суворим, Як уміє любить хуліган Й відчувати дитинно покору. Я навіки б забув кабаки І про вірші б не згадував навіть, Тільки б тихо торкатись руки. І волосся, що золотом манять. Я з тобою б край світу пішов Хоч в свої, хоч в незвідані далі... Вперше я заспівав про любов, Вперше я не бажаю скандалить.
|