|
Мені снилось – ти навік заснула, А мій образ в душі зберегла, В самотину до мене пурхнула, Тихше мрії чи тіні ввійшла. Не гриміли залізні закови, Не зарипали двері тюрми, Але голос твій, повний любови, Долетів із кромішньої тьми: «Я порвала всі пута на світі! Все красою розквітло навшир... Так ходімо ж в обсяги блакиті, Де свобода, братерство та мир!»
|