|
Найглухшої ночі, Турботного дня Чи сплю, чи працюю, – Мій погляд спиня Якоюсь маною, Що прагне спокою Від мук почуття, Лице твоє любе, Лице твоє блідне, Дитя моє миле, Дитя моє бідне; Питиме дитя! Все сниться загнання Лиха сторона, Улита морозом Снігів кружина... А в них ти, забута, Билинко зітнута, З журбою віття Шепоче навколо Щось приязно-рідне: «Дитя беззахисне, Дитя наше бідне, Хорливе дитя!» Чим, друже нещасний, Тобі помогти, Окроми безсило Тиранів клясти Та мучитись тайно, Ласкаючи дбайно На зорі життя – Те маріння ніжне, Те маріння блідне, Моя сиротино, Дитя моє бідне, Питиме дитя?
|