|
Були темряві дні, повні жаху та мли, Самоти нерозважної ночі, Що твою навіть волю вкінець підтяли, Струмом сліз облили твої очі. Ти глушила не раз плачем думи сумні, Не здрімнувши до самого рана, Біль нахабних образ, дошкульної брехні Я ж не відав, голубко кохана! Я не міг тебе сам від врагів заслонить, Захистить тебе власною кров’ю, Засвідчити, як здатен тебе боронить, Пильнувати з якою любов’ю. Не було твого друга... Стороння рука Берегла тебе, квітонько мила; В час, як серце твоє рвала туга гяжка, Ти її не зі мною ділила...
|