|
Конай один... в собі носи Свої пекучі муки, У стрічних жалю не проси, Простягши старцем руки! Сховай поглибше слід журби І в самоті кімнати Нічної тихої доби Оплач свої утрати! Конай один... в собі знаходь Рятунку, а не в людях, До світла істини доходь З терпінням гордим в грудях! А вдарить час останній твій: Надії переживши, Героєм гинь, бий кухоль свій, До краю не допивши!
|