|
З’явилась впевненість в руках, Наверх нас всіх! Ну, ось зірвався в прірву страх І зник повік. Життя спинить нема причин, Бо хочеш жить, І в світі вже нема вершин, Що не скорить. Серед неходжених шляхів Один, хай мій, Серед невзятих рубежів Один, та мій. Хто не доплив і в хвилі ліг, Тим Бог – суддя. Серед непройдених доріг Одна – моя. Мій океан з усіх боків Штормить, штормить А таємниця моряків На дні лежить. А я дивлюся на мету поверх голів, І свято вірю в чистоту Глибин та слів. Нехай пройде чимало днів, Життя – летить. Але невпевненість я зміг В собі убить. Я слухав тихий спів води: «Зникай, біда», А день, який був день тоді? Так. Середа.
|