|
Перший день шкільних занять! Вересневим ранком – всі зраділо гомонять, стрівшись перед ґанком; чути оповіді, сміх, хтось ричить в азарті; в кожного – мільон нових вигадок та жартів. Хто все літо вдома був – твердить легковірам, ніби за Урал гайнув й мандрував Сибіром... Вітька з Ванею завів диспути суворі: він в селі улітку жив, а Іван – на морі. Не бувавши у Криму, Ваню Вітька тішив: в запалі ручавсь йому, що в селі – гарніше! Вітьку там дідусь неначе брав на ферму жереб’ячу, на Онегу і на Лачу, і так далі, удостачу... «Що? Гарніше у селі? Ну й смішний дивак ти! Таж на морі – кораблі, таж на морі – яхти! А на річці – де там глиб й простір неозорий?» Ваня мало не захрип, – ратував за море. «Там вода – хоч спи на ній! – Ваня гарячився. – Я – за тиждень, чи й хутчій, плавати навчився! Мушлі там всіляких форм, й досхочу коралів! Краби є, а ще – був шторм в дев’ятнадцять балів! Я з дельфінами пірнав сто разів приблизно!» – трошки він фантазував, майже ненавмисно. Сперечалися, кричали – дзвоник ледь не прозівали; та їх вчасно перервали й на урок у клас зазвали... Ну, і тут (зненацька трошки) стався цей сумний почин: Вітьку витягли до дошки – й заробив «погано» він. Й тема – принагідна літу, і питання – майже пшик: навести частини світу, що проходили торік...
|